ЇЇ покликання – вихователь

До 60-річчя вихователя ДНЗ (я-с) №1 Калашнік З.С.

Вихователь, наставник – ці поняття можна віднести до вічних. Скільки існує людство, стільки буде існувати поняття «вихователь». Дуже просте тлумачення – це людина, яка виховує, наставляє, передає свої знання, вміння іншій людині. Вихователь – артист: його роль триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурюється у свою роль, живе нею. Вихователь – лікар. Лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Вихователь – будівник. Він будує людські долі. І в той же час, вихователь – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, своїми проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний. Звідки ж бере свої сили людина, щоб одночасно бути вихователем і педагогом, артистом і скульптором, батьком і матір’ю. Треба вірити у свої сили і сили тих, чиї очі кожного дня з надією дивляться на тебе. Вихователь повинен зворушити струни дитячих душ, і якщо ці струни дзвенять, як єдина мелодія, значить, вихователь відбувся.

Вовчанський дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 1 сьогодні налічує 36 працівників, з них – 13 педагогів – фахівців своєї справи. У нашому садочку панує атмосфера тепла та довіри, постійного інтересу і щирої приязні. Оточують малюків жваві, яскраві, хвилюючі стосунки, активні дії зі словом, музикою, художньою діяльністю, фізкультурними вправами, казкою, грою. Навчаємо дітей добра і краси.

І ось вже 40 років вихователем, який будує людські долі, який наставляє і передає свої знання та вміння іншим є - Калашнік Зоя Степанівна – енергійна і творча людина. Вона спрямовує свою роботу на формування всебічно розвиненої особистості дитини. Піклується про створення в групі здорового мікроклімату, комфортних умов перебування в дошкільному закладі. Для цього виготовляє багато різноманітного цікавого наочного матеріалу, ігор, іграшок. Застосовує в роботі ефективні форми і методи навчання та виховання. Цікавиться новітніми технологіями, впроваджує в практику своєї роботи спадщину В.О.Сухомлинського. А ще Зоя Степанівна талановита та творча особистість – пише вірші і намагається їх донести до дитячих сердець. Про себе вихователь розповіла ось що: « Народилася в мальовничому куточку України на Волині, в селі Стенжаричі Володимир – Волинського району. Потопає село в зелені пахучих садків, поблизу річки Стенжи. У невеличкій дружній родині пройшло моє дитинство. Тато – Степан Іванович, працював шофером і майстерно володів баяном, гармошкою, гарно співав. Він часто брав до рук ці чудові музичні інструменти, а ми з мамою співали українських народних пісень. Спів лунав на все село. Мати – Олена Андріївна, була бухгалтером. Гарно співала і любила нас. Сестра Галина успішно навчалася у школі. Батьки виховували у нас любов до рідних, близьких, до рідного краю, повагу до старших. У 1961 році з радістю пішла до 1 класу Стенжаричівської середньої школи. У школі захоплювалася літературою, природничими науками, малюванням, співом. Брала активну участь в житті школи. У вільні хвилини писала вірші, що і продовжую робити до сьогодення. У 1969 році вступила до Володимир – Волинського педагогічного училища на шкільне відділення за спеціальністю викладач початкових класів загальноосвітньої школи. Навчаючись у школі, була активною учасницею спортивних змагань, конкурсів, художньої самодіяльності, туристичних походів. Після закінчення педагогічного училища у 1973 році працювала вчителем української мови та літератури в Оріхівській восьмирічній школі Ратнівського району Волинської області. Вийшовши заміж, переїхала на постійне проживання до Вовчанська. З 1974 року працюю вихователем ДНЗ (я/с) № 1».

Виховання дітей для Зої Степанівни стає проповіддю Добра, Честі, Справедливості. ЇЇ покликання – вихователь.

Не втомлююся я дякувати долі

за всю любов дитячих оченят,

за цінний дар, що з маминих долоней

нам кожен день довірено приймать.